Codein Purple Drank Ноябрьск

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Эээ, привет, народ! Вот я, комик наркоман, расскажу вам сегодня небольшую историю о том, как я купила кодеин и отправилась на прогулку ночью. Ну начнем!

Были мы с друзьями на вечеринке, ну и, конечно же, нужно было как-то придать ей "закладки". Вдруг я заметила одного парня, который как-то странно скамил ребят по углам, предлагая им этот особенный препарат. Я решила, что мне тоже пора попробовать, ведь я люблю быть в моменте и получать все новые и новые фичи.

Так что я подошла к нему и спросила, что это за штука такая - кодеин. Он улыбнулся и сказал, что это нечто волшебное, что можно сказать, поднять на небо. Я решила рискнуть, даже не смотря на то, что мне еще никогда не доводилось пробовать такие кайфовые штуки.

В итоге я купила у него пару таблеток, запихала их в рот и отправилась на прогулку. Ночью все выглядело необыкновенно, я словно погрузилась в какой-то параллельный мир. Все вокруг начало плавать, цвета стали ярче, звуки - громче, а я сама просто плыла по воздуху.

Все это время я с ребятами гуляла по городу, разговаривала с ними и рассказывала какие-то смешные истории. Казалось, что каждое движение, каждое слово становится невероятно важным и забавным. Мы просто кайфовали от этого состояния.

Но вдруг я решила, что это не всё, и я хочу еще больше экстрима. Тогда я предложила ребятам попробовать грибочки - псилоцибиновые грибы, которые, как говорят, еще более круты, чем кодеин. Тут уже некоторые ребята начали сомневаться, но мне было всё равно, я хотела попробовать все на свете.

И вот мы сели на травку и начали жевать эти грибы. Сначала всё было нормально, ничего особенного не чувствовалось. Но потом началось самое интересное. Я словно погрузилась в тот самый параллельный мир, только с намного большим количеством цветов и звуков.

Мы все улыбались, смеялись, а я чувствовала, что как будто растворяюсь в этом мире. Все границы между реальностью и фантазией исчезли. Я просто наслаждалась этим состоянием, будто парила над землей.

Конечно, я понимаю, что это была наркотика и что такие эксперименты не всегда заканчиваются хорошо. Но я хотела познать все тайны этого мира, погрузиться в него полностью, почувствовать каждую его фичу. Наркотики - это опасная штука, а вот шутки - всегда безобидные.

Итак, мы гуляли и кайфовали всю ночь, будто ничто другое не существовало. Я чувствовала себя особенной, неповторимой, словно настоящей звездой. Но, конечно, это был всего лишь коварный обман наркотиков.

Утром я проснулась с головной болью и чувством усталости, будто провела всю ночь в баталии. Все было не так ярко и красочно, как тогда, когда я была в моменте. И я поняла, что такое счастье - это не то, что можно купить или проглотить. До встречи!